Макаренкіана

Кафедра педагогічної майстерності та менеджменту імені І. А. Зязюна є визнаним в Україні і поза її межами науковим центром з дослідження життя та педагогічної спадщини видатного вітчизняного педагога-письменника Антона Семеновича Макаренка.

Макаренкознавство як наука, освітня практика та самобутній спосіб педагогічного мислення порівняно молода галузь, але її поприще – вже ціла історія майже безперервних та неодмінно запеклих ідеологічних, педагогічних і етичних колізій, місце постійного зіткнення максималістів: прибічників теорії і практики, поціновувачів традицій і інновацій, романтиків-ідеалістів і прагматиків. Адже і не дивно, досвід Антона Макаренка надзвичайно складний передусім методологічно. Саме в особливостях підходів до вирішення виховних завдань ми маємо шукати підстави для розуміння унікальності його постаті серед плеяди провідних просвітителів людства. Найцінніша характеристика дослідницької позиції, яку полтавське макаренкознавство свого часу успадкувало від свого фундатора – ректора Полтавського педагогічного інституту імені В. Г. Короленка, академіка Івана Андрійовича Зязюна, це здатність гостро відчувати відповідальність за долю макаренківських ідей – такий підхід не дозволяє вченим залишатися лише істориками, а спонукає стати творчими однодумцями автора “Педагогічної поеми”, в певній мірі хранителями і продовжувачами його справи.

Географічна і ідейна близькість Полтавського педуніверситету з ім'ям видатного педагога-реформатора протягом багатьох десятиліть надихає яскраві традиції та різноманітні форми науково-дослідної активності студентського і викладацького колективу. Свого часу макаренківський гурток вишу зібрав величезний масив документальних свідоцтв про життя і діяльність А. Макаренка, розшукав безліч людей, що близько знали його, опублікував цілі збірки спогадів. Пізніше саме для реалізації конструктивних макаренківських ідей щодо професійної підготовки педагога, з впровадженням яких у практику на 40 років запізнилася радянська освіта, ректором інституту І. А. Зязюном була ініційована державна програма “Вчитель: школа – педвуз – школа”, що не лише стала точкою відліку історії першої кафедри педагогічної майстерності, але і поклала початок руху кафедр подібного типу в СРСР. Прагнення подивитися на проблему учителя очами Макаренка, спонукало розпочати найцікавіший науковий експеримент, яким провінційна Полтава по-суті кинула виклик радянській освітній рутині, на декілька років випередивши епоху так званих «педагогічних дисидентів». Проте подальший розвиток у практиці діяльності кафедри педагогічної майстерності Полтавського педінституту отримали не тільки «технічні» аспекти макаренківської концепції підготовки вчителя, головний акцент був зроблений на такий важливий системний фактор, як морально-ціннісна і естетична складові професійного становлення педагога.

Новий етап розвитку полтавської макаренкознавчої школи був пов’язаний із кардинальними змінами даного напряму історико-педагогічних досліджень – набуття ним статусу наукової дисципліни загальносвітового значення. Він бере свій початок із звернення Івана Андрійовича у червні 1984 року до Полтавського обласного комітету КПРС, облвиконкому та міністра освіти України М. Фоменка з доповідною запискою “Про 100-річчя з дня народження А. С. Макаренка”. Згідно цих документів, копії яких зберігаються у особистому архіві професора В. Моргуна, ректор запропонував включити до республіканського ювілейного плану низку принципово важливих заходів: створення меморіального музею-заповідника на базі залишків колишньої макаренківської колонії в селі Ковалівка Полтавського району; реконструкцію музею А. С. Макаренка в Кременчуці; відкриття пам’ятника педагогу у Полтаві; організацію проблемної лабораторії з пропаганди спадщини і творчого розвитку ідей Макаренка у шкільній практиці; проведення на базі інституту всесоюзної наукової конференції “Творча спадщина А. С. Макаренка і сучасна школа”.

Додатком до вказаної записки була підготовлена групою вчених (завідувачі психолого-педагогічних кафедр ПДПІ: М. Лебедик, В. Моргун, Н. Тарасевич і доцент Харківського педінституту Б. Наумов) ґрунтовна концепція макаренківської лабораторії. Головними завданнями запропонованого дослідницького центру тоді були визначені: а) пошук та систематизація нових матеріалів, присвячених життю і діяльності Макаренка; б) проведення теоретичної і дослідно-експериментальної роботи з обґрунтування оптимальних шляхів впровадження ідей, принципів і прийомів педагогічної системи Макаренка в навчально-виховному процесі підготовки вчителів та шкільній практиці навчання, виховання, розвитку учнів; в) пропаганда педагогічної спадщини А. С. Макаренка серед учителів, студентів, широких кіл громадськості; г) підготовка до публікації постійної збірки наукових робіт, що відображають результати вивчення і використання макаренківського спадку.

Створена рішенням Міністерства освіти України у лютому 1985 року на базі Полтавського педінституту науково-дослідна лабораторія фінансувалася Педагогічним товариством України на чолі з академіком М. Ярмаченком. Її колектив, спочатку під керівництвом доцента І. Кривоноса, розпочав активну дослідну діяльність з розробки наукової біографії А. С. Макаренка, обґрунтування шляхів використання ідей педагога в практиці підготовки вчителя, впровадження макаренківських методів самоврядування учнів, створення найповнішої у світі картотеки науково-бібліографічних описів творів Макаренка та робіт про нього. Лише за два перші роки існування лабораторії картотека перевищила 4000 записів багатьма мовами світу.

Наступним важливим завданням, до реалізації якого академік І. А. Зязюн приклав багато творчості і енергії, була організація величезного комплексу робіт, пов’язаних із заснуванням унікального музея-заповідника А. С. Макаренка під Полтавою. Очолила роботу по створенню експозиції музею, підбору унікальних експонатів доцент Л. Крамущенко. Було здійснене наукове обґрунтування тематико-експозиційного плану, зібрана велика кількість документальних матеріалів, запроваджені постійні консультації із будівельниками та художниками-оформлювачами. На думку І. А. Зязюна, функція музею не обмежується лише культурно-освітньою діяльністю, він мав виконувати роль своєрідного науково-методичного центру. На сьогодні, це найбільший музейний комплекс А. С. Макаренка у світі, у складі якого працює один із найефективніших загальноосвітніх навчальних закладів Полтавщини – Ковалівська гімназія-інтернат для обдарованої молоді із сільської місцевості.

Кафедра педагогічної майстерності та менеджменту імені І. А. Зязюна є визнаним в Україні і поза її межами науково-організаційним центром міжнародного макаренкознавства. Закінчення роботи з організації ювілейних заходів до 100-річчя з дня народження педагога-письменника, дозволило науковцям кафедри в межах ініціативи полтавських учених, І. А. Зязюна, В. Є. Лобурця, В. О. Пащенка, В. Ф. Моргуна, Л. В. Крамущенко, К. М. Ширяєвої, І. Ф. Кривоноса, Н. М. Тарасевич, М. П. Лебедика розпочати масштабну координаційну діяльність з об'єднання макаренкознавців світу на засадах діалогу і творчої співпраці. Завдяки цьому, 23–28 вересня 1991 року на установчій конференції в Полтаві була створена Міжнародна макаренківська асоціація (ММА), яку підтримали провідні дослідники ідей Макаренка і педагоги-практики із різних країн: В. Бойчев, О. Сачков (Болгарія), Г. Расмуссен (Данія), Бі Шуджі, Сяо Су (Китай), А. Холодюк (Молдова), З. Вайтц, Е. Гюнтер-Шелльхаймер, В. Ліндер, Ґ. Хілліґ (Німеччина), М. Библюк, О. Левін (Польща), Р. Бескіна, В. Борисенков, Л. Гордін, Л. Гриценко, С. Невська, В. Опаліхін, А. Фролов, В. Хелемендик, Л. Чубаров (Росія), Р. Едвардс (США), Ф. Патаки, А. Петрікаш (Угорщина), Н. Абашкіна, П. Лисенко, Ю. Львова, Б. Наумов, М. Окса, М. Ярмаченко (Україна), К. Мурто (Фінляндія), Б. Клайндіст (Франція), Й. Гашковець, Л. Пеха (Чехія). Об’єднало всіх цих учених визнання Антона Макаренка видатним педагогом, який вплинув на розвиток педагогічної теорії і практики 20 століття.

Першим президентом ММА був обраний доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України М. Д. Ярмаченко. Пізніше асоціацією по черзі керували академік І. А. Зязюн, провідний закордонний макаренкознавець Ґ. Хілліґ (Німеччина), російська дослідниця філософських засад макаренківської спадщини доц. Т. Ф. Кораблова. З 2013 року цю посаду обіймає професор римського університету «La Sapienza» Н. С. де Куміс. Відповідальним секретарем ММА з 1991 по 2002 рр. працювала кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогічної майстерності, завідуюча лабораторією А. С. Макаренка ПДПІ Л. В. Крамущенко. З 2002 по 2013 рік цю посаду обіймав доц. А. В. Ткаченко.

Майже чвертьвікова співпраця кафедри з Міжнародною макаренківською асоціацією позначена як здобутками в розробці наукових тем макаренкознавчої проблематики, так і творчим розвитком досвіду А. С. Макаренка в умовах сучасних навчально-виховних закладів, практиці професійної підготовки учителя.

Співпраця кафедри з ММА має ще одну важливу складову – налагодження діалогу між науковцями різних країн світу, зняття надмірної політизації та ідеологізації постаті видатного педагога, що у 50-х – 80-х роках минулого століття призвели до різкої поляризації вчених зі Сходу і Заходу. Саме Полтава вперше зібрала макаренкознавців різних ідеологічних орієнтацій і зуміла їх об’єднати на засадах наукової відповідальності, неупередженості у проведенні досліджень. Кафедра педагогічної майстерності та менеджменту імені І. А. Зязюна і сьогодні  об’єднує вчених Європи, Азії, Америки, стверджуючи чесність і об’єктивність у дослідженні спадщини Антона Макаренка.

Включення у 2001 році кафедри до складу природничого факультету на чолі з професором М. В. Гриньовою дало надзвичайно потужний організаційний поштовх її дослідницьким проектам в царині макаренкознавства. Міжнародні і всеукраїнські наукові конференції, приурочені до макаренківських свят, з цих пір стали щорічними, їх тематика віддзеркалює історію інтенсивних пошуків в напрямі збагачення та поглиблення макаренкознавчої проблематики. Так, великий резонанс мали науково-практичні конференції: «Досвід А. С. Макаренка і актуальні проблеми виховання молоді» (1998 р.), «А. С. Макаренко і світова педагогіка» (2002 р.), «Спадщина А. С. Макаренка і педагогічні пріоритети сучасності» (2008 р.), «Професійна свобода особистості у вимірах гуманістичної спадщини Антона Макаренка та Івана Зязюна» (2015 р.) тощо. Позитивними наслідками цих конференцій є видання збірників наукових праць (наприклад, «А. С. Макаренко и мировая педагогика». – Полтава, 2008. – 146 с.), інтенсифікація обміну науковою інформацією, розширення поля кандидатських і докторських досліджень – кафедра підготувала тільки за останні 15 років більше 20 відгуків на дисертації макаренкознавчої проблематики. Спільна робота під час конференції, енергетика колективного розуму допомагають віднайти об’єктивні критерії оцінки макаренкознавчих досліджень, спонукають до творчих пошуків.

Помітними були виступи на закордонних наукових форумах доц. Л. В. Крамущенко («А. С. Макаренко – класик соціалістичної педагогіки», Чехословаччина, Оломоуц, 1988; «Спадщина А. С. Макаренка і сучасні перетворення у педагогічній теорії і практиці», Росія, Н. Новгород, 1992; «Спадщина А. С. Макаренка і сучасність», Москва, 1993; «Універсальні цінності спадщини А. С. Макаренка і сучасність», Польща, Варшава, 1997), та доц. А. В. Ткаченка («Педагогіка А. С. Макаренка у вирішенні проблем сучасного дитинства», Москва, 2003; «Макаренко ХХІ століття. Невикористані можливості», Москва, 2008; «Ідеї вітчизняної педагогіки: історія і сучасність», Волгоград, 2008; «Характер і ефективність професійного самовизначення вихованців трудової комуни імені Ф. Е. Дзержинського», Волгоград, 2012).

У даний час науковці підтримують постійний електронний зв’язок з Президентом ММА проф. Н. С. Де Кумісом, членом Правління ММА доц. Т. Ф. Корабльовою і Російською Макаренківською асоціацією, московським музеєм А. С. Макаренка, провідним російським макаренкознавцем, старійшиною цієї наукової галузі, віце-президентом і членом Правління ММА, доктором педагогічних наук, професором Нижньогородського державного педагогічного університету, науковим консультантом дослідницької лабораторії «Виховна педагогіка А. С. Макаренка» А. А. Фроловим, віце-президентом ММА, Dr. phil. habil. іноземним членом АПН України, керівником лабораторії «Маkаrеnkо-Rеfеrаt» Марбурзького університету (Німеччина) найвідомішим у світі макаренкознавцем Г. Хіллігом, віце-президентом ММА, доктором педагогічних наук, професором Л. І. Гриценко (Волгоград), доктором педагогічних наук, старшим науковим співробітником Інституту сім’ї і виховання Російської академії освіти С. С. Нєвською, магістром філософії, віце-президентом ММА, членом Італійської макаренківської асоціації Е. Меттіні та іншими. У 2013 році проф. А. В. Ткаченко був обраний віце-президентом ММА, а проф. М. В. Гриньова членом Правління цієї поважної світової наукової спільноти.

Одним із завдань Міжнародної макаренківської асоціації визначено створення повної наукової біографії А. С. Макаренка, об’єктивація його спадщини. В контексті цього макаренкознавчим осередком кафедри, який очолив академік І. А. Зязюн, протягом 1997–2002 рр. проводилася значна дослідна робота зі створення історико-педагогічної хроніки керованої А. С. Макаренком Полтавської колонії імені М. Горького (1920–1926 рр.). В результаті було підготовлено наукове видання у двох книгах: «Полтавська трудова колонія ім. М. Горького в документах і матеріалах» (О. П. Єрмак, І. А. Зязюн, Л. В. Крамущенко, І. Ф. Кривонос, Н. М. Тарасевич, А. В. Ткаченко). Автори, здійснюючи кропіткий архівний пошук, розширили джерельну базу з історії Полтавської колонії ім. М. Горького, ввели до наукового обігу нову документальну інформацію, важливу для розробки цілісної картини існування Горьківської колонії, написання повної наукової біографії А. С. Макаренка. Усього було представлено і прокоментовано 135 архівних документів, серед яких 80 публікувалися вперше, а 15, які раніше друкувалися в скороченому вигляді, подано повністю і автентично; 7 текстів представлено вперше мовою оригіналу.

Вагомим внеском кафедри в роботу Міжнародної макаренківської асоціації стало кафедральне видання альманаху Української асоціації А. С. Макаренка «Витоки» (випуск 1 – Полтава, 2003; випуск 2 – Полтава, 2004). Альманах мав на меті пропагувати спадщину А. С. Макаренка та досвід її творчого використання, спонукати – у першу чергу молодих педагогів – читати і намагатися зрозуміти самого Макаренка, свідомо збагачуватися його досвідом. Під новою назвою, «Витоки педагогічної майстерності», вказаний збірник увійшов до переліку наукових фахових видань ВАК України (Постанова президії ВАК України № 1-05/8 від 22 грудня 2010 року).

У 2009 році знайшов своє продовження один із видавничих проектів кафедри. Не припиняючи роботу над пошуком і публікацією архівної спадщини А. С. Макаренка, група дослідників під керівництвом академіка І. А. Зязюна підготувала нову збірку матеріалів про Горьківську колонію: «Антон Макаренко: Харківська трудова колонія ім. М. Горького (в документах і матеріалах 1926–1928 рр.): монографія / автори-укладачі: І. Ф. Кривонос, Н. М. Тарасевич, А. В. Ткаченко; за ред. дійсного члена АПН України І. А. Зязюна. – К.: Педагогічна думка, 2008. – 352 с. Книга такого формату є досить унікальним явищем не тільки для України, але і для світового макаренкознавства останніх років.

Незважаючи на успіхи полтавських учених, одним із ключових питань науки про А. С. Макаренка є інформаційний дефіцит за відсутністю повного академічного зібрання творів педагога. Останнє, 8-томне видання, що вийшло ще в 1983–1986 рр., макаренкознавчою спільнотою нині майже одностайно визнане ідеологічно і текстологічно застарілим. Суттєвими недоліками, завдяки яким воно не може вважатися повноцінним джерелом для науковців, є тенденційний підбір матеріалів, скорочення або фальсифікація авторських текстів, неточність і політична заангажованість коментарів тощо. Проте головна хиба цього поважного видавничого проекту, це нездатність повноцінно представити всю відому спадщину А. C. Макаренка. Свого часу лабораторія «Маkаrеnkо-Rеfеrаt» Марбурзького університету ставила метою випустити максимально повне і автентичне 20-томне видання творів педагога, але припинила свій проект на восьмому томі. Відчуваючи великий борг вітчизняної науки перед світовою історико-педагогічною думкою, макаренкознавча група кафедри розпочала роботу зі збирання, текстологічної обробки, коментування і підготовки до друку макаренківських текстів. Обсяг здійсненого можна проілюструвати такими цифрами: на даний час наш реєстр творів Макаренка сягнув 888 одиниць, серед яких: 180 художніх або публіцистичних творів та матеріалів до них, 72 стенограми виступів та інтерв’ю, 542 листа, 79 різного роду службових документів, решта – записні книжки, дарчі надписи, епіграми тощо. Характерний факт – лише 409 із цих текстів у більш або менш зміненому вигляді присутні у згаданому 8-томнику АПН СРСР. Результати наукових розвідок макаренкознавчої школи кафедри докладно представлені на сторінці «Макаренкіана» університетської бібліотеки:

 http://lib.pnpu.edu.ua/component/content/article/1201

Одним із постійних напрямів роботи макаренкознавчої групи кафедри є пропаганда ідей і творчої спадщини А. С. Макаренка. 2002 року доцентом Л. В. Крамущенко була повністю оновлена експозиція університетської аудиторії-музею А. С. Макаренка. Зміст стендів відображає сучасний стан світової науки про А. С. Макаренка, її головні тенденції, об’єктивно представляє міжнародний контекст цієї галузі історико-педагогічних знань. Викладачі проводять екскурсії для гостей університету до аудиторії-музею, беруть участь у телевізійних програмах, виступають з відповідною тематикою перед педагогічною громадськістю не лише міста і області, але й інших регіонів України, надають методичну допомогу Державному музею-заповіднику А. C. Макаренка в с. Ковалівка Полтавської області, налагодили плідний контакт з Кременчуцьким педагогічно-меморіальним музеєм А. С. Макаренка. Колективом кафедри започаткована важлива традиція – під час проведення міжнародних конференцій відбуваються урочисті акції покладання гірлянди до меморіальної дошки А. С. Макаренка на будівлі Полтавського педагогічного університету, вшанування пам’яті членів ММА та вихованців А. С. Макаренка, які пішли з життя, покладання квітів і мітинг біля пам’ятника А. С. Макаренку на території музею-заповідника видатного педагога-подвижника в с. Ковалівка Полтавської області. Проведення цих ритуальних церемоній несе великий емоційний заряд і має неабиякий виховний вплив як на студентську та шкільну молодь, так і на учасників конференцій старшого покоління. 

Детальна інформація про Макаренкіану:

http://lib.pnpu.edu.ua/component/content/article/1201

Фотогалерея